Німецький ентомолог, палеонтолог і мінералог; професор мінералогії та директор Мінералогічного музею Університету м. Халлє.
Належить до визначних ентомологів та палеонтологів ХІХ століття. З-поміж інших інтересів, займався вивченням комах з рядів Heteroptera, Homoptera та Coleoptera (головним чином Curculionidae та Elateridae). Автор багатьох родів та видів комах, в тому числі 75 нових видів цикад, головним чином з Неотропічної області.
Патроніми:
Germaraphis Heie, 1967; Germaria Robineau-Desvoidy, 1830;
Germaria Laporte, 1832; Germaria Jeanne, 1972;
Germariella Champion, 1911; Germarina Mesnil, 1963;
Germariochaeta Villeneuve, 1937; Germariopsis Townsend, 1915;
Germaropyge Snajdr, 1957; Paragermaria Townsend, 1909;
Pseudogermaria Brauer & Bergenstamm, 1891.
ГЕРМАР Ернст-Фрідріх (GERMAR Ernst-Fridrich) – (03.11.1786 Глахау, біля Явікляу (Саксонія) – 08.07.1853 Галлє) – мінералог, геолог, ентомолог.
З дванадцяти років під бездоганним керівництвом Шаубаха, близького родича, одержав гуманітарну освіту в гімназії в Мойнінгені. Після закінчення гімназійних студій з 1804 до 1807 року студент Гірничої академії (Bergakademie) у Фрайбурзі, де він, як захоплений учень Вернерса, з особливою пристрастю протягом трирічного навчання займався мінералогією і геогнозією (так наприкінці XVII – початку ХІХ століть називали геологію). Відвідував природничі та юридичні лекції в університеті в Лейпцігу, куди переїхав щоб здобути необхідні знання, де у нього знову ожило юнацьке захоплення ентомологією, яку він закинув, навчаючись у Фрайбурзі, і він продовжив зоологічні студії. Саме тут почалися його перші зоологічні дослідження, зокрема над родом жуківDonacia Fabricius.
У Лейпцигу він заснував знаменитий павільйон з колекцією комах, викупивши останню у інспектора Гюбнера, якого часто згадував Фабриціус у своїх працях. З огляду на свої наукові інтереси, під час перебування у Лейпцигу Гермар підтримував дуже близьке спілкування з Кунце і Каденом; першого він знав ще школярем у Гімназії Томаса, а другий був одним з його сучасників в академії.
Часті відвідування м. Галлє звели Гермара у 1808 р. з видатним ботаніком Куртом Спренгелем (C. Sprengel), за сприяння якого він переїхав туди і постійно жив протягом 1814-1853 років. Тут він працював над дисертацією „Dissertatio sistens bombycum spesies, secundum oris partium diversitatem in nova genera distributas”, яку захистив у 1810 році й одержав ступінь доктора філософії, чим розпочав академічну кар’єру.
У квітні 1811 року Е.-Ф. Гермар вирушив у подорож Далматією, яка тривала шість місяців. Наслідком її стали 15 опублікованих листів до Спренгеля, що містили інформацію з ентомології, орнітології та мінералогії. На початку 1817 року ці листи, як ентомологічні, орнітологічні та мінералогічні праці були оформлені й опубліковані, у вигляді результатів подорожі. Сама ж подорож відбувалася частково пішки, а частину шляху він проїхав поштовою каретою. Дорогою він відвідав відомого ентомолога, Мігель фон Мюльфельда (Megerle von Mühlfeld) та хранителя придворного музею Натуральної історії у Відні.
У 1812 році Е.-Ф. Гермар захистив другу докторську дисертацію – габілітувався як приват-доцент, і став директором Мінералогічного кабінету (музею) в Галлє. Завідував ним протягом 40 років і добився розширення мінералогічно-палеонтологічної колекції.
У 1813 році його наукову кар’єру було перервано закриттям університету. Це, щоправда, дозволило йому більше часу приділити науковій роботі, яка розділилася між мінералогією та ентомологією. У 1814 р. він опрацював результати своєї наукової подорожі в Далматію, що вилилося у його першу наукову та значну працю „Reise durch Österreich und Tyrol nach Dalmatien und ins Gebirge von Ragusa” (Поїздка Австрією і Tиролом до Далматії та в гори Рагузи). Вона була написана у двох томах, з дев’ятьма таблицями і двома картами. Завдяки великій кількості надзвичаних повідомлень у галузі ентомології, ця праця здобула визнання фахівців, оскільки з даної тематики було дуже мало наукових публікацій.
У 1815 році він одружився з Вільгельміною Кеферштайн (Wilhelmine Keferstein, 1755-1816), дочкою ратмістра мерії. Проте, дітей у них не було. Таким чином, він породичався з видатним спеціалістом з географії Німеччини, гофратом Крістіаном Кеферштайном у Халле та судовим радником, видатним знавцем метеликів Адольфом Кеферштайном в Ерфурті. У Вільгельміни було два брати Хрістіан і Адольф, які під впливом і керівництвом Е.-Ф. Гермара полюбили природничі науки і пізніше стали відомими зоологами-лепідоптерологами. Після відновлення в університеті академічного викладання, у 1817 році він був призначений на посаду надзвичайного (екстраординарного), а у 1824 – штатного професора мінералогії, де протягом тривалої викладацької діяльності читав лекції з мінералогії та геології, а в перші роки викладання і ентомології. Пізніше читав палеонтологію. З усіх предметів, паралельно проводив практичні заняття та екскурсії. У 1819 році Е.-Ф. Гермар видав для навчання в університеті дуже цінний підручник з мінералогії „Lehrbuch der gesamten Mineralogie”, який у 1837 році пережив друге видання, а у 1830 році знайшов своє продовження у „Grundriz der Krystallkunde”. У галузі мінералогії та геогнозії праці Ернста-Фрідріха мали прогресивне наукове значення. Особливо важливими були його роботи про походження рослин, зокрема комахоїдних. Однак найвідомішими і найціннішими виявилися його наукові досягнення з ентомології, якій він присвятив себе з пристрастю. Колекцію комах, відому як Гюбнерська колекція, яку він почав збирати ще під час перебування у Лейпцігу, він невтомно примножував і підніс її до рівня найвідомішої приватної збірки в Німеччині та Європі. Вона служила йому багатим матеріалом для нових описів і критичної ревізії деяких (або й багатьох) родин і видів комах, про які він повідомляв у численних статтях та замітках.
У 1834-1835 роках Е.-Ф. Гермар був проректором університету і отримав почесний диплом доктора медицини, а за наукові досягнення – у 1844 році, від магістрату м. Галлє, одержав титул вищого (верховного) радника. До призначення Германа Бурмайстера (Hermann Burmeister) штатним професором у 1842 році, Е.-Ф. Гермар читав лекції з ентомології в Зоологічному інституті. Почав спеціалізуватися на палеоентомології, зокрема цікавився клопами. Мав простодушний характер і веселий норов, які у товаристві принесли йому всезагальну увагу…
Наукові інтереси: мінералогія, геологія, ентомологія, палеоентомологія. Його описи представників ряду напівтвердокрилих (Hemiptera) з бурштину, на жаль, не були опубліковані. Найвартіснішими і науково обґрунтованими вважаються його ентомологічні праці опубліковані у вигляді різноманітних статей та у листах до Галльського наукового товариства (1810-1811 рр.), про жуків (Coleoptera) і напівтвердокрилих (Hemiptera).
Наукові праці: Reise durch Österreich, Tyrol nach Dalmatien, vorzüglich in naturhistorischer Hinsicht (Leipzig, 1812); Bemerkungen über einige Gattungen der Cicadarien (Magazin der Entomologie. 1821); Lehrbuch der gesamten Mineralogie (Halle, 1837); Grundriss der Krystallkunde (Halle, 1830); Die Versteinerungen der Steinkohlenformation von Wettin und Löbejün (Halle, 1844-52); MerkwürdigePflanzen – abdrücke der Steinsclenformation (Nova act. Ac. Leol.-Car., 1831, спільно з Раульфуцом); Monographie der DieVersteinerungen der Steinkohlenformation von Wettin und Löbejün (1844-53).
Почесний членом, а згодом член-кореспондентом Шведської Академії наук у Стокгольмі; з 1819 року член Німецької природничої академії Leopoldina, а також національних і міжнародних товариств природодослідників у Парижі, Москві, Філадельфії; 1822 року співзасновник товариства німецьких натуралістів і лікарів; з 1834 року – почесний доктор, а 1844 – верховний радник медичного факультету. Був міським радником, членом правління в Pfännerschaft, капітаном міського товариства стрільців, а з 1827 року – майстром масонського ложа, яке займав протягом 26 років, аж до смерті. Помер, 8 липня 1853 року.
Свідченням поваги і значного наукового внеску Гермара слугують його патроніми, які використовувалися науковцями світу у назвах тварин ще з 1830 року, тобто за його життя, це зокрема: Germaria Robineau-Desvoidy, 1830; Germaria Laporte, 1832;Pseudogermaria Brauer & Bergenstamm, 1891; Paragermaria Townsend, 1909; Germariella Champion, 1911; Germariopsis Townsend, 1915; Germariochaeta Villeneuve, 1937; Germaropyge Snajdr, 1957; Germarina Mesnil, 1963; Germaraphis Heie, 1967; GermariaJeanne, 1972.
Література: Revue iconographique des Tettigonides (Signoret, 1853-1855. Ann. So. Ent. France); Zur Kenntniss der Cicadellinen-Gattung (Taschenberg, 1884); Neues zur Gattung Homalodisca (Ins. Hom. Cicad.) (Schröder, 1957. Senk. Biol.); Aus der Korrespondenz Dejean – Germar, ein Beitrag zur Geschichte der Entomologie (Dieckmann L. Beitrage zur Entomologie. Berlin, 1986. №36 (1);Рівнокрилі комахи (Homoptera) з колекції Е.-Ф. Гермара у фондах Зоологічного музею ЛНУ ім. І. Франка (Шидловський І.В., Головачов О.В., 2005).
І. Шидловський