10 ПТАХІВ, ЯКІ БУЛИ ВРЯТОВАНІ ВІД ВИМИРАННЯ
By Irene Lorenzo, 10 Jan 2017
Правда у тому, що нам пощастило, що на нашій планеті ще живуть багато видів тварин. Вирубування лісів, інтродуковані види, зміна клімату, незаконний вилов, усе це, здається, спрямоване на знищення природи… Але не всі новини погані. Кожен день по всій земній кулі, пристрасні люди докладають зусиль, щоб допомогти природі. І коли вони допомагають, то дика природа швидко відновлюється. Нижче, розповідь про десять видів, які б вимерли, якби ніхто не втручався – це класичні приклади того, як інтенсивні зусилля зі збереження можуть здійснюватися і виправдовують себе.
БІЛООЧКА СЕЙШЕЛЬСЬКА ZOSTEROPS MODESTUS
На Сейшельських островах, як і на багатьох інших віддалених островах по всій земній кулі, ендемічні види потерпають від інвазивних і вирубування лісів. Цей оливково-сірий представник горобцеподібних колись був настільки рідкісним, що його вважали вимерлим протягом 1935-1960 років, доки він не був заново відкритий у високогір᾿ї Мае. Навіть у 1996 році, його вважали одним з найрідкісніших птахів світу, з населенням усього від 25 до 35 особин. У 1997 році відбулося відкриття близько 250 особин на острові Концепції (Сейшели). 1998 року чисельність Zosterops modestus на Мае становила вже близько 50 особин. У даний час угруповання птахів на острові Концепція становить між 244 і 336 особин. У 2001 році Товариство охорони острова запровадило проект з переселення 31 птаха на острів Фрегат (Сейшели). Населення цього виду, з тих пір, збільшилося до понад 60 особин. У подальшому екологи здійснили переселення цих птахів на острови Північний та Круїз (Сейшели). Згодом, птахи загинули на острові Круїз, але успішно прижилися на інших островах, збільшуючи популяцію цього виду, приблизно, до 500 особин.
ВІЛЬШАНКА ЧОРНА PETROICA TRAVERSE
Ендемік архіпелагу Чатем. У 1980 році цей вид мав найменше населення з усіх птахів світу – лише п᾿ять особин. Як і багато інших видів острова, він проживав у світі без хижих ссавців, і цей незграбний до польоту вид не міг змагатися зі щурами і котами, коли вони прибули на острови. У результаті, здавалося, – приречені на вимирання… Ефект відновлення виду став помітним після інтенсивної посадки дерев і управління довкіллям, і є всесвітньо відомим успіхом збереження конкретного виду. На сьогоднішній день проживають близько 230 особин вільшанки чорної, всі з яких походять від однієї материнської особини. Хоча чисельність продовжує зростати, вид, як і раніше, має дуже мале населення, і тому його класифікуються як той, що знаходиться під загрозою зникнення.
КАКЕРОРІ, АБО РОРАТОНГОВИЙ МОНАРХ POMAREA DIMIDIATA
Ендемік островів Кука, а саме Раротонга. Цього птаха 1986 року відносили до найрідкісніших і вимираючих птахів світу, з чисельністю 29 особин. Проте, завдяки чіткому контролю за хижаками та інтенсивним зусиллям щодо його охорони, було змінено статус виду і зачислено до вразливих. Проте, виживання какерорі, як виду, залишається залежним від продовження цих зусиль, а також і удачі. Випадкові події, такі як циклони або непередбачувані інвазії потенційно можуть повернути його знову до категорії зникаючих.
У серпні 2001 року 10 особин раротонгового монарха переселені на острів Атіу, де вони успішно почали гніздитися.
ДРІЗД-СОРОКА СЕЙШЕЛЬСЬКИЙ COPSYCHUS SECHELLARUM
Початково цей вид птахів був поширений щонайменше на восьми Сейшельських островах. Проте, у 1965 році лише близько 13 птахів залишилося на острові Фрегат. Через 17 років, запровадили програму відновлення виду: пошук нових місць проживання, покращення харчової бази, захист гнізд, контроль інвазивних видів та переселення на інші острови з відмінними умовами. На сьогодні, чисельність виду прийшла до «норми», з населенням 120 особин і продовжує зростати.
ОЧЕРЕТЯНКА МАСКАРЕНСЬКА ACROCEPHALUS RODERICANUS
Охорона довкілля та відновлення лісів, до яких спонукала необхідність захисту басейнів річок, стала ключем відновлення цього виду, крім того, цьому сприяла й відсутність катастрофічних циклонів. Рідним для птахів, з ідеальними умовами проживання, є острів Родригес, що належить Республіці Маврикій. У 1968 році циклон Моніка знищив майже усіх представників цих очеретянок. Пізніше, циклон 1979 року, ще більше скоротив населення виду. До основних загроз цим очеретянкам належать: знищення рослинності, випас худоби, щурі, і циклони (стихійні лиха). Тому, місця проживання маскаренської очеретянки, у даний час, виокремлені, щоб виключити випасання тварин, а крім того, на цих територіях видалили усіх екзотичних рослин, а місцеві види – пересадили на їхнє місце. Завдяки цим діям, статус очеретянки у 2013 році було змінено з того, який знаходиться під загрозою зникнення, на – близький до загрозливого.
ТКАЧ РОДРИГЕЗЬКИЙ FOUDIA FLAVICANS
Ендемік острова Маврикій. Чисельність цих птахів різко знизилася 1968 року, приблизно до 5-6 пар, через руйнування середовища проживання. Завдяки зусиллям щодо збереження цього виду, його чисельність зросла до 911-1200 особин у 1999 році, а на сьогоднішній день її оцінюють в межах 4-17 тисяч особин з тенденцією до зростання.
ДЕНДРОЇКА КІРТЛАНДА SETOPHAGA KIRTLANDII
Чисельність цієї північноамериканської дендроїки почала знижуватися на початку 20-го століття. Оптимальні гніздові біотопи цього виду дуже специфічні: соснові насадження заввишки 1-5 м на піщаних ґрунтах, де підтримують протипожежні умови. Відновлення біотопів після наслідків природних пожеж, розширюють місця існування виду, завдяки чому чисельність дендроїки кіртланда продовжує зростати. Проте, незначна кількість птахів означає, що вони як і раніше знаходяться під загрозою зникнення.
ПАЛЕВОГОЛОВИЙ В᾿ЮРОК ATLAPETES PALLIDICEPS
Це ендемік Еквадору. Птах має дуже низьку чисельність і обмежується одним локалітетом, тільки 1 км2, у заповіднику Yunguilla, створеному Jocotoco Foundation, після повторного відкриття цього виду в 1998 році. Цей вид знаходиться під загрозою зникнення через втрату місць існування та гніздових паразитів, зокрема Molothrus bonariensis. Після запровадження інтенсивного управління популяцією виду, його населення почало зростати, зокрема, з 2003 року завдяки охороні довкілля та боротьбі з гніздовими паразитами. Подальше зростання може бути обмежене відсутністю придатного середовища проживання. Статус виду нестабільний, і постійні зусилля щодо збереження виду мають для нього життєво важливе значення.
ГУЙЯ ПІВНІЧНА PHILESTURNUS RUFUSATER
ГУЙЯ ПІВДЕННА PHILESTURNUS CARUNCULATUS
Подвійна проблема! Ці два види мають невелике населення пов’язане з островами Нової Зеландії. Поведінка розмноження (гніздування поблизу землі і пташенята стрибають з шумом низько над землею) робить птахів особливо вразливими для хижаків, зокрема завезених ссавців, з числа кунових і щурів. Завдяки інтенсивним заходам природоохоронного управління, чисельність виду зростає. Статус обох видів вважають близькими до загрожуваного, оскільки вони трапляються тільки в невеликій кількості.