На кінець XVI – середину XVII ст.найбільшим публічним навчальним закладом у Львові була українська школа Свято-Успенського Cтавропігійського братства, яка, відповідно до Гадяцького трактату гетьмана І. Виговського 1658 р., мала шанс стати основою університету. Саме православна школа Ставропігійського братства, користуючись привілеями патріархів антіохійського Йоакима (Доу) та константинопольського Єремії (Траноса), змогла втілити концепцію “семи вільних мистецтв” та наприкінці 1580-х років створити ефективну систему освіти. Численні вчителі та вихованці львівської братської школи у першій половині XVII ст. сформували основу духовно-інтелектуального середовища священнослужителів у Києві, стали апологетами релігійно-національного відродження, втіленого в освітніх та літургійних реформах Київського митрополита Петра Могили, ідеологами заснування Києво-Могилянської академії. Серед них – брати Зизанії, Іов Борецький, архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький, архімандрит Києво-Печерської лаври Захарія Копистенський, ігумен Йосиф Кирилович та багато інших. Фундаторами та опікунами школи були відомі державні діячі, наприклад, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. Саме тут укладено “Порядок шкільний” – навчальний статут, який регламентував навчально-освітні та дисциплінарні вимоги до викладачів і студентів школи та в перспективі стати основою університетського статуту. Сприяла тому й активна діяльність братської друкарні, у якій друкували підручники, полемічні, богословські твори, літургійну літературу. Одною з найяскравіших пам’яток діяльності братської школи стало видання 1591 р. “Адельфотеса” – першої в історії України граматики, побудованої на класичних грецьких схемах і термінах, які були застосовані до вивчення української мови. Книга стала підсумком співпраці вчителів і студентів під керівництвом грецького ієрарха – Еласонського єпископа Арсенія.
З кінця XIV ст. у Львові діяла школа при кафедральному латинському соборі, організація та навчальні програми якої, побудовані на класичній системі, уповні забезпечували початковий та середній рівень підготовки, даючи змогу опанувати латинську, грецьку мови, основи арифметики, географії, музики тощо. Викладання у школі вели латинською, польською та, з огляду на традиції середньовічного міського патриціату, обов’язково німецькою мовами. Оперта на фінансову підтримку магістрату діяльність школи орієнтувалася, передовсім, на задоволення потреб міщан-католиків.
Проте університетський проект втілився на базі школи єзуїтського колегіуму.