На середину XVII ст. галицькі терени, в тому числі Львів, перебували у складі Речі Посполитої. За результатами Гадяцької угоди 1658 р. між представниками Речі Посполитої та гетьмана Івана Виговського (1657-1659), польський уряд дозволив відкрити на українських землях дві академії. 20 січня 1661 р. король Речі Посполитої Ян II Казимир (1648-1668) підписав привілей, яким надав школі при Львівській єзуїтській колегії, заснованій ще 1608 р., “гідність академії і титул університету” з правом викладання усіх тогочасних університетських дисциплін та присудження вчених ступенів. Ці права підтвердили у 1758 р. король Речі Посполитої Август III Фрідріх і в 1759 р. Папа Римський Климентій XIII. Таким чином, у 1661-1773 рр. Львівський університет перебував у підпорядкуванні ордену єзуїтів. Першим ректором Львівського університету був єзуїт, професор теології Станіслав Кжиковський, який обіймав цю посаду до 1662 р. Головне приміщення Львівського університету знаходилося на теперішній вулиці Театральній. У структурі навчального закладу було два факультети (відділи) – теологічний і філософський. їхнім студентам викладали теологічні науки, а також філософію, логіку, риторику, математику, астрономію, військове мистецтво, архітектуру. Навчання велося латинською мовою. Скасування ордену єзуїтів, яке відбулося 1773 р., спричинилося до закриття керованих ним культурно-освітніх інституцій, зокрема, Львівського університету.