Історія музею

Археологічний кабінет (1880–1914 рр.)

Формування археологічних колекцій у Львівському університеті також має давні традиції. В останній чверті ХІХ ст. зусиллями професора класичної філології Людвіка Цвіклінського виникло «зібрання наукових засобів для викладання філологічно-археологічних та історично-географічних предметів». На одному із засідань Ради Професорів філософського факультету у 1880 р. Л. Цвіклінський запропонував звернутися до Міністерства освіти з проханням про виділення коштів на придбання дидактичних матеріалів для викладання згаданих дисциплін. Відтоді щорічно Університет отримував цільову дотацію для Археологічно-географічного кабінету на суму 300 злотих, розпорядником якої був Л. Цвіклінський.

У 1893 р. «археологічно-географічна збірка» була поділена на дві частини. Тоді ж Міністерство надало 300 злотих вже виключно для закупівлі матеріалів із класичної археології, а в наступні три роки були заплановані кошти на суму 200 злотих щорічно. Кабінет фінансували за рахунок урядових дотацій і приватних пожертв. На початковому етапі це був лише «скромний зачаток археологічного кабінету», який включав тільки фотографії старожитностей, низку відомих публікацій із класичної археології, а також таблиці ілюстрацій, які презентували життя і найвідоміші пам’ятки стародавніх греків і римлян, тощо. Не було також окремого приміщення для зберігання збірки. Тільки з 1894 р., завдяки урядовим коштам і приватній дотації графа Кароля Лянцкоронського, планувалося закупити гіпсові копії античних пам’яток. Все ж на основі цієї збірки у зимовому семестрі 1893/1894 рр. професори Л. Цвіклінський і Б. Кручкєвіч прочитали лекції на археологічну і географічну тематику для гімназійних професорів. Надалі усю збірку кабінету класичної археології було поділено на чотири відділи: 1) предмети та публікації археологічного змісту; 2) фотографії та малюнки пам’яток античного (класичного) мистецтва; 3) копії пам’яток мистецтва давнини; 4) відділ доісторичної археології, сформований у 1898 р. на основі колекції (близько 1,5 тис. знахідок) із розкопок проф. Ісидора Шараневича на могильнику висоцької культури біля с. Чехи (тепер с. Лугове) на Бродівщині.

За клопотанням проф. Л. Цвіклінського 1898 р. збірка Кабінету класичної археології отримала окреме приміщення. Рішенням Академічного Сенату на потреби кабінету передано частину будівлі, яку раніше займав фізичний інститут. Тут у великому виставковому залі експонували копії творів давнього та новочасного мистецтва, а поруч в аудиторії знаходилася археологічна збірка і проводили лекції з археології та класичної філології.На початку ХХ ст. Археологічний кабінет перебував під керівництвом проф. Кароля Гадачека. Кабінет функціонував при кафедрі класичної археології та праісторії і знаходився на першому поверсі старого університетського корпусу (вул. Св. Миколая, тепер – вул. Грушевського, 4). Кабінет можна було відвідувати в неділю між 10 і 13 год., після попередньої домовленості.

Археологічні збірки Університету у 1920–1930-х роках

У міжвоєнний період у Львівському університеті археологія розвивалася в рамках діяльності двох кафедр та їх інститутів – класичної археології проф. Едмунда Булянди і праісторії проф. Лєона Козловського. При кожній кафедрі були власні збірки. У колекції кафедри класичної археології у 1939 р. були діапозитиви, негативи, знахідки, фотографії, таблиці і гіпсові копії античних пам’яток.

При кафедрі праісторії зберігали знахідки з розкопокпід керівництвом Л. Козловського, Т. Сулімірського, М. Смішка, а також палеолітичні предмети із стоянок Південної Франції (Шель, Солютре, Сен-Клер, Сен-Жіль, Абевіль), які подарував видатний український антрополог, етнограф та археолог Ф.Вовк.

Після утворення Львівського державного університету імені Івана Франка, з ініціативи завідувача новоствореної кафедри археології та історії матеріальної культури проф. Ярослава Пастернака наприкінці 1939 р., на основі збірок згаданих кафедр, створено Археологічний музей. Його завідувачем у лютому 1940 р. призначений відомий львівський археолог і мистецтвознавець І. Старчук. Музей припинив існування у червні 1941 р., а його збірка втрачена.

У післявоєнний час при кафедрі історії стародавнього світу та середніхвіків була колекція сфрагістики, геральдики і нумізматики, реорганізована у 1959 р. в факультетський Кабінет допоміжних історичних дисциплін.У 1950–1960-х роках львівська археологічна школа, ядром якої був відділ археології Інституту суспільних наук АН УРСР, вже мала досить вагомий доробок, значно поповнилися втрачені під час воєнного лихоліття фонди археологічних матеріалів. Саме на цей час припадають дослідження на таких хрестоматійних пам’ятках як Молодове, Кормань, Зимне, Івання, Острівець, Млиниська, Золочів, Лагодів, Черепин, Чижиків, Ріпнів, Бовшів, Пліснеськ, Судова Вишня та ін. У 1963–1969 рр., внаслідок реорганізації науково-освітньої галузі, Інститут суспільних наук перебував у структурі Львівського університету. Це дало змогу на базі університету створити археологічний музей, експозицію якого в основному склали матеріали, здобуті під час польових робіт співробітниками відділу археології ІСН. Клопітка праця зі створення музейної експозиції розпочалася у 1966 р. Офіційно Музей археології історичного факультету створений за наказом ректора Університету М. Максимовича № 100 від 25 лютого 1967 р. У наказі також відзначено подякою працю по створенню музею співробітників ІСН Львівського університету О. Черниша, В. Барана, І. Свєшнікова, О. Ратича, а також завідувачу кабінету допоміжних історичних дисциплін В.Зваричу.

У березні 1967 р. Археологічний музей відкрив свої двері для відвідувачів. Першу екскурсію для учасників урочистого відкриття провела Лариса Крушельницька, яка брала активну участь у створенні експозиції. У відкритті музею взяли участь ректор Університету М. Максимович, проректори В. Рогаченко і Ф. Деркач, професори І. Вейцківський, Д. Похилевич, О. Зашкільняк, О. Черниш, секретар парткому Г. Давидова та ін.

З кінця 1960-х років колекція Археологічного музею поповнюється за рахунок щорічних археологічних експедицій співробітників університету, а також випадково виявленими предметами, які надходили від студентів, вчителів історії, краєзнавців. Матеріали з пам’яток, розкопаних у 1970–1990-х роках, таких як Тадані, Зимне, Деревляни, Листвин (1970–1995 з перервами), Голишів (1971–1973), Хорів (1974–1980), поселень Розточчя, тепер експонуються в музеї.

Від часу свого створення музей відразу став осередком, який об’єднав фахівців в галузі археології та спеціальних історичних дисциплін. Археологічні дослідження проводили доцент кафедри історії УРСР (1967–1969 рр.) Володимир Баран і завідувач музею (у 1972–2005 рр.) Роман Чайка, збіркою нумізматики опікувався Володимир Зварич (завідувач до 1971 р.). Після переходу на роботу в Університет куратором археологічної діяльності музею став М.Пелещишин.

Одним з перших заходів високого рівня було проведення на базі музею всесоюзної археологічної конференції (16–19 листопада 1967 р.), участь в якій взяло близько 50 науковців з усього СРСР. 1973 р. на базі музею проведено міжвузівську студентську конференцію з питань археології, нумізматики та етнографії, де виступили студенти зі Львова, Тернополя, Ужгорода, Кам’янця-Подільського, Івано-Франківська.Створення Археологічного музею і активізація археологічних досліджень у стінах Львівського університету стали основою для появи кількох нових ініціатив.

Зокрема, пропонувалося відкрити спеціалізацію і створити спеціалізований науковий щорічник з археології і допоміжних історичних дисциплін, забезпечити приміщення для зберігання фондів, створити експедицію Львівського університету як окрему наукову структуру, підвищити статус музею тощо. І хоча більшість цих ініціатив так і не вдалося реалізувати, все ж у 1986–1995 рр. проведено повну модернізацію експозиції музею. Сьогодні експозиція Археологічного музею розміщена в чотирьох залах, загальною площею 267 м², а фонди музею нараховують понад 35 тис. одиниць зберігання, які відображають розвиток матеріальної і духовної культури населення заходу України та сусідніх регіонів від палеоліту до пізнього середньовіччя.

За роки існування Археологічного музею його відвідали кільканадцять тисяч осіб із багатьох республік СРСР, Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Угорщини, НДР, Куби, Канади, США, Нової Зеландії та ін. Працівники музею щороку проводять археологічні експедиції, беруть участь в навчально-виховному процесі університету, надають консультації краєзнавцям і шанувальникам давньої історії України.