Історія Палеонтологічного музею
Палеонтологічний музей Львівського Університету – один з найдавніших музеїв у Східній Європі, підвалини якого закладені у першій половині ХІХ ст., і єдиний з найчисельніших за кількістю експонатів заклад в Україні. Музейні фонди і колекції налічують понад 18 тис. одиниць рідкісних, цінних й унікальних палеонтологічних і геологічних зразків, виявлених у різновікових відкладах усіх континентів, і відображають науково-дослідний доробок не одного покоління геологів й палеонтологів, які працювали у Львівському Університеті з часів його заснування і до сьогодні та становлять природну, науково-дослідну, культурно-освітню, історичну та меморіальну спадщину України.
Виникненню Палеонтологічного музею – як самостійного структурного підрозділу Львівського Університету сприяло чотири передумови: 1) перші палеонтологічні зібрання, започатковані у першій половині ХІХ ст., пов’язані з геологічним вивченням території Східної Європи і створенням у другій половині ХІХ ст. Геологічного Атласу Галіції, накопиченням першого фактичного (геологічного і палеонтологічного) матеріалу; 2) поповнення музейних фондів колекціями відомих геологів й палеонтологів різних періодів, створення нових експозицій; 3) становлення геології і палеонтології, як науки у Львівському Університеті; 4) заснування Львівської палеонтолого-стратиграфічної школи, Львівського відділення Палеонтологічного товариства (1951), започаткування видавництва “Палеонтологічного збірника” (1961) на Заході України.
Передумови розвитку Природничих музеїв загалом і Геологічного/Палеонтологічного музею зокрема у світовому і вітчизняному вимірі заклали появу перших освітньо-просвітницьких центрів з усвідомленням музею як закладу/освітньої інституції і пропагуванням природних цінностей та природничих наук, які можуть бути окреслені моделлю: наука – освіта – популяризація.
Становлення Палеонтологічного (Геологічного) музею охоплює 200-літній період розвитку і має такі характеристики:
- Тривалу (майже 200 років) і складну історію становлення та розвитку. Відповідно до державних устроїв у краї (австро-угорського – 1772–1918 р., польського – 1918–1939 рр., радянського – 1939–1991 рр., й сучасного, українського – з 1991 р. до тепер) збір і вивчення фосилій провадили дослідники різних поколінь і національностей – австро-угорці, поляки, росіяни, українці й ін. Серед них З. Паздро, В. Зих, В. Рогаля, Р. Зубер, Я. Чарноцький, Б. Кокошинська, Л. Горбач, В. Кудрін, В. Шеремета, О. Вялов, В. Горецький, Я. Кульчицький, Р. Лещух, А. Іваніна, В. Узіюк та інші.
- Значний стратиграфічний діапазон відкладів, у яких виявлено палеоорганізми (макро- і мікрофосилії). Музейні колекції і праці, опубліковані за 200 років, містять відомості про викопні флори і фауни, віковий інтервал яких охоплює майже всю фанерозойську частину та верхню частину докембрію (венду/едіакарію) і становить від 670–540 млн років тому до тепер.
- Проведення досліджень і виявлення решток у різних структурно-тектонічних елементах осадового чохла України і Світу (платформні і складчасті області).
- Значну географію палеонтологічних решток – походять не лише з теренів України, а й з регіонів інших континентів.
- Використання експонатів музею для науково-дослідних, навчально-освітніх і популяризаційних цілей.
З часу заснування й до сьогодні можна виділити три етапи в історії Геологічного/Палеонтологічного музею.
- Австро-угорсько-польський (початок ХІХ ст. – 1939 р.). Основою закладення музею на той час слугувала колекція решток палеоорганізмів, збір якої започатковано у першій половині XIX ст. (у 1825 р.). Зібрання давньої фауни відомого австрійського геолога Людвига Цейшнера були першими палеонтологічними фондами, які спочатку (з 1852 р.) експонували у Мінералогічному музеї, а згодом у новоствореному Геологічному музеї. Так, у 1905 р. з ініціативи проф. Р. Зубера (першого завідувача кафедри геології) на підставі палеонтологічних і геологічних зібрань закладено підвалини «храму муз» природничих (геологічних) наук – створено самостійний структурний підрозділ – Геологічний музей. В цей період музейні колекції поповнилися зразками, що походять з теренів Західної і Східної Європи та інших континентів.
- Радянський (1939–1991 рр.). Поповнення музейних фондів здійснювалося внаслідок навчальних і виробничих практик, конференцій, симпозіумів, колоквіумів та монографічних колекцій науково-дослідних робіт. Водночас колекції й експозиції музею використовують для дослідницьких, навчальних і популяризаційних цілей. Завдяки цьому періоду музейні фонди поповнилися експонатами, що походять з регіонів колишнього СРСР.
- Сучасний, український (1991 р. до тепер). У 2004 р. за рішенням Вченої ради Університету Геологічний музей було перейменувано у Палеонтологічний, оскільки 95 % його музейних експонатів становлять різноманітні рештки мікро- і макрофосилій різного вікового діапазону. Надалі триває поповнення колекцій палеонтологічними об’єктами, зібраними на території України у процесі науково-дослідних робіт, польових етапів навчальних практик, конференцій та подарунків. Оформлено нові експозиції – “Маршрутами навчальних практик”, “Фосилії неогену м. Львів та його околиць”. Щороку музей відвідує понад 4000 відвідувачів – студенти різних навчальних закладів, учні шкіл, ліцеїв, коледжів, туристи і гості міста, львів’яни.
Геологічним, а згодом Палеонтологічним музеєм у різні роки завідували: Р. Зубер (1905–1924), Й. Семірадський (1924–1933), Я. Самсонович (1935–1939), Б. Кокошинська (1939–1946), В. Горецький (1946–1949), І. Венглінський (1949–1953), 3. Хмілевський (1953–1977), Л. Косарчин (1979–1986), О. Волошиновська (1986–2015), А. Данилів (з 2015 р.). Понад 20 років (1998–2021) куратором Палеонтологічного музею був завідувач кафедри історичної геології та палеонтології доктор геол.-мін. наук, професор Р. Лещух.
Унікальність, неповторність, велика наукова цінність для вітчизняної і світової науки колекцій викопних решток фауни і флори Палеонтологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка, сприяли внесенню їх до Державного реєстру об’єктів, що становлять національне надбання України.