«Природа так про все потурбувалася, що повсюди ти знаходиш чому навчатися». (Леонардо да Вінчі)
«Ми стаємо менше університетськими музеями і більше університетами в музеях». (M. King)
«Найвища цінність людських знань – збагнути задум Творця». (Я. Тузяк)
Палеонтологічний музей Львівського національного університету імені Івана Франка – це скарбниця природної, наукової, історичної та культурної спадщини, а музейні експонати (фосилії) – носії безцінної інформації про природу, історію та культуру краю. Головним завданням Палеонтологічного музею як закладу нового типу або «музею третього покоління» є виконання не лише традиційної функції – бути науковим й духовним центром, але й музеєм, який пропонує нове бачення, нове осмислення, розуміння тієї чи іншої проблеми, музеєм, який розвиває, продукує і пропагує нові ідеї, нові уявлення, нові сприйняття.
Палеонтологічний музей Львівського Університету – «храм муз» Наук про Землю, який збирає, колекціонує, зберігає, експонує рослинні і тваринні рештки (95 %) – творіння Природи, більшість яких законсервовані у камінні й не підлягають відтворенню. Вони представляють собою цінність як
- свідчення життя, яке існувало на планеті Земля сотні, мільйони і мільярди років тому;
- надійні індикатори середовищ побутування;
- засоби реконструкції палеоекосистем минулих геологічних епох та їхнього положення у просторі та часі;
- інструменти для визначення відносного геологічного віку гірських порід;
- об’єкти, що створюють уявлення про морфологічні особливості організмів, які мешкали у далекому минулому та їх спосіб життя.
Також фосиліям належить важлива роль при з’ясуванні «біографії» Землі – послідовності подій, яку науковці відтворюють за повнотою геологічного і палеонтологічного літопису. І на сучасному етапі біотичні події посідають визначальне місце (із 100 ярусів Міжнародної хроностратиграфічної шкали у 77 геологічна границя визначена за біотичними критеріями, більшість яких є первинними, а в інших випадках, коли первинний маркер має абіотичну природу, палеоорганізмам належить роль вторинних, допоміжних маркерів).
Осадові породи біогенного походження (органогенні вапняки, мармури) – це унікальний природний декоративний камінь, який широко використовувався і надалі використовується в архітектурі й будівництві (облицювання, декорування, мощення, будівництва, різьблення скульптур, предметів інтер’єру тощо). З цього матеріалу зведені історико-архітектурні пам’ятки, які належать до історико-культурної спадщини національного і світового значення (ЮНЕСКО). Зокрема, ансамбль історичного центру м. Львів, внесеного у 1998 р. у реєстр Світової спадщини ЮНЕСКО. Значна частина інженерних споруд міста зведена або має у своїх інтер’єрах природний декоративний камінь. Фрагменти (зразки) цього каміння формують окрему експозицію у Палеонтологічному музеї Львівського Університету.
Активна господарська діяльність й надмірне використання земних надр з метою вилучення природних ресурсів різного походження для зростання і зміцнення мінерально-сировинної бази України зумовило руйнування, а у деяких випадках повного зникнення, унікальних і неповторних природних еко-морфодинамічних систем, які не підлягають відтворенню. Все це підвищує значення музейних колекцій як джерел інформації та пам’яток природи. Крім того, у Палеонтологічному музеї зберігаються унікальні і рідкісні викопні форми, які існують на планеті Земля у єдиному екземплярі, або відомі лише у декількох місцях. А це у свою чергу дає можливість розглядати музейні колекції та музей загалом, не лише як національне наукове надбання (історичне, меморіальне), але й як окремий тип об’єктів геологічного надбання – палеонтологічних пам’яток природи.
Палеонтологічний музей немає аналогів в Україні та світі. «Колекція фосилій рослинних і тваринних решток Палеонтологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка» (1825 рік заснування) є унікальною і доповнює музейні фонди і колекції Палеонтологічних музеїв України та світу.